СОН

Мені наснився дивний сон,

немов би я – метелик.

Лечу над полем п’янких трав,

таких квітучих і зелених!

Ось квіточку узрів одну:

вона така духмяна, –

присів, оглянувсь навкруги:

Яке ж тут різнобарв’я!

Аж ось вітрець подув легкий –

І все здійнялось в небо.

І вмить змішались кольори –

яскраві і веселі.

І зрозумів тоді я вмить,

що то були не квіти,

то витвір Бога на землі або

душа поета.