На Святі Останнього дзвоника у сяйві теплого травневого дня зазвучали перші акорди прощального вальсу… І з ними закружляли наші випускники – юні, натхненні, красиві. У їхніх очах — відлуння шкільних років, у кожному русі — ніжність прощання, у кожному кроці — надія на новий день.

 

Цей танець — не просто рухи. Це подих дитинства, що прощається з ними. Це дотик до вчорашніх безтурботних перерв, до улюбленого класу, до усмішок вчителів. Це хвилина, коли всі стають одним цілим, об’єднані спільними спогадами, мріями і вдячністю.

 

Під ніжною постановкою хореографа Юлії Шкалаберди — кожен крок став символом любові, щирості та вдячності. Цей вальс — як молитва, як благословення на доросле життя. Він залишиться в серцях назавжди — спогадом, що грітиме навіть у дощові дні дорослого шляху.

 

Дякуємо вам, дорогі випускники, за красу, яку подарували цим танцем. І нехай музика вальсу завжди звучить у ваших серцях — мелодією добра, світла і незгасної юності.