Мова – унікальний код української нації, наше благословення…
Беремо дрібоньку настанов від Шевченка:
«Борітеся – поборете».
Додаємо народної мудрості: «Скільки знаєш мов, стільки разів ти людина».
Змішуємо з єдністю:
«Гуртом і батька добре бити».
Даємо вистоятися з пророцтвами від Івана Франка:
«Треба насамперед просвітити нарід, а тільки тоді допускати до політики».
Щедро заперчуємо лайками:
«А щоб ти не діждався!»
Та підсолоджуємо пестливими словами (то класика смаку, бо ми спочатку сваримося, а потім любимось):
«Зозуленько, серденько, цьомчик».
Підсипаємо діалектів:
«Ба, видатися, доста».
Печемо то все з любов'ю до Батьківщини:
«Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну».
Подаємо разом з почастунками від Котляревського:
«Лубенського шмат короваю, корито опішнянських слив, горіхів київських смажених, полтавських пундиків пряжених і гусячих п’ять кіп яєць»
І маємо в результаті українську мову. Глибоку, насичену, п’янку, з гіркувато-солодким післясмаком. Мову, яка належить саме нам, українцям, бо в ній сховані наші історія та ментальність.
Нарешті 16 січня 2021 року набула чинності ст.30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Мова єднає! Любимо та обіцяємо тебе берегти!
