Ранок 24 лютого 2022 року увірвався в життя України, мов грім серед ясного неба. Тиша міст була розірвана вибухами, а холодне повітря пронизав пронизливий звук сирен. Люди, ще вчора зайняті буденними справами, прокинулися в новій реальності — реальності війни.

Вулиці спустіли, але серця наповнилися рішучістю. Україна здригнулася, але не впала. Вона, мов поранена, але незламна мати, обійняла своїх дітей і твердо сказала: "Я вистою".

Саме в ці темні години на захист Батьківщини стали її найсміливіші сини й дочки. Захисники України — це не лише військові у формі, це звичайні люди, які взяли до рук зброю, щоб боронити свій дім. Їхня відвага стала бронею для країни, а любов до рідної землі — незламною силою. В окопах, на блокпостах, у небі та на морі вони тримають лінію життя України, знаючи, що за їхніми спинами — їхні родини, друзі, майбутнє. І поки вони стоять, Україна живе.