СОН
Мені наснився дивний сон,
немов би я – метелик.
Лечу над полем п’янких трав,
таких квітучих і зелених!
Ось квіточку узрів одну:
вона така духмяна, –
присів, оглянувсь навкруги:
Яке ж тут різнобарв’я!
Аж ось вітрець подув легкий –
І все здійнялось в небо.
І вмить змішались кольори –
яскраві і веселі.
І зрозумів тоді я вмить,
що то були не квіти,
то витвір Бога на землі або
душа поета.